«Єдиний вихід для Зеленського - зійти з розуму». Російські ЗМІ про Україну

Шовіністичне видання із збоченською для нього назвою «Свободная пресса» і публікації свої перетворює на збочення. Наприклад, вирішило знайти відповідь на запитання, «які варіанти особистого порятунку залишилися у Зеленського». У пошуках відповіді «СП» прийшла до прокремлівського політолога - «радника керівника фракції «Справедлива Россия-За Правду» в Держдумі Олександра Казакова. Той відповідь, звісно, знає, але спершу інтригує: «У Вашингтона і Лондона щодо Зеленського і деяких членів його банди плани різні»... 

«Лукашенко здатний, Зеленський не може»

«Зеленський - фігура несамостійна. У нього є невеликий коридор можливостей, де він може як хвіст вильнути собакою, але не в таких питаннях. Це питання глобальне для України - той чи інший президент або, так скажімо, той чи інший керівник київського режиму. Без дозволу Вашингтона і Лондона Зеленський зробити це не може. Він може про це заявити, але завтра заявить, що передумав - якщо залишиться в живих. Тому такої опції у Зеленського немає», - розтлумачує «Свободной прессе» «радник» Казаков.

«Його можуть змусити піти на вибори - і програти. Але для цього я не бачу достатньої кількості часу у київського режиму. Щоправда, наскільки я розумію, у Вашингтона і Лондона щодо Зеленського і деяких членів його банди плани різні», - підкреслює Казаков.

Він упевнений, що «скажімо так, Вашингтон поки що готовий Зеленського евакуювати і де-небудь там поселити в тихому будиночку».

«А Лондон радше схильний до того, щоб його ліквідувати і звалити це на нас. Ось, власне, і всі перспективи в Зеленського», - переконує «радник».

«Багато говорять про те, що він очолює київський режим доти, доки триває війна. І це абсолютно відповідає дійсності - поки війна йде, він ще живий. Але про війну питання вирішує не він, вирішують, знову ж таки, у Вашингтоні та Лондоні. Однак зараз їхні позиції ще більше розходяться. Тому Зеленський у паніці. Особливо ця нервозність впадала в око під час його нещодавнього візиту до Будапешта, де він, як то кажуть, «рвав і метав». Тому що зараз, дійсно, вирішується його доля», - усе знає Казаков.

Навіть більше. На запитання, чи може Зеленський «поїхати куди-небудь з офіційним візитом і там попросити притулку?», кремлівський політолог твердо запевняє: «Поїхати він, напевно, може. Але попросити притулку недостатньо. Треба щоб цей притулок було надано. Я не знаю такої країни у світі, яка надасть йому притулок. Хіба що Білорусь. Олександр Лукашенко здатний на такі неординарні вчинки. Тільки Зеленський не може в Білорусію поїхати».

«СП» нарікає: «Пожити в старовинному британському замку або в затишній віллі на Лазурному березі Зеленському навряд чи вже доведеться...».

Але Казаков суворо заявляє: «Це подвійно було безглуздо. Тому що якщо все-таки буде реалізовано американський план - тобто його евакуюють і де-небудь поселять - у нього все одно все це відберуть. Тому що гроші, на які цю нерухомість куплено, накрадені. І крав Зеленський їх у американців. Але американці, наскільки я розумію, досі готові його евакуювати. Лондон - ні. Лондону потрібен мертвий Зеленський у Києві».

«Можливо, це звучить жорстоко, але єдиний вихід для нього - це збожеволіти. Прикинутися не вийде. Треба по-справжньому збожеволіти. Тоді його посадять у психлікарню, і він буде там собі жити-поживати. У більш-менш нормальному стані перспективи його жахливі за будь-яких обставин. Але він сам себе загнав у цю пастку», - ставить сміливий діагноз московський «політолог».

А «СП» нарікає: «Для нас якраз оптимальним варіантом був би, напевно, трибунал над Зеленським і всім його київським ОЗУ...».

«Думаю, що суд у нас - це для нього найкраще. Природно, він отримає смертний вирок, але його замінять на довічне ув'язнення. Так, ми, звичайно, в цьому зацікавлені. Але в цьому категорично не зацікавлені ні у Вашингтоні, ні в Лондоні. Тому що вони не можуть дозволити таку розкіш, щоб ці діячі давали свідчення», - закривавє  кремлівський «радник» свій февстиваль мозкоблуддя.

«Одесою почалося, Одесою має закінчитися»

Кремлівський телеканал «Царьград» на своєму сайті опублікував плаксиві голосіння з приводу того, що «до звільнення Одеси ще далеко».

«Складно уявити нашу перемогу в СВО без звільнення російського міста Одеси. Без нього мети з демілітаризації та денацифікації України не досягти. І це розуміють усі. І ми навіть звикли чути з екранів телевізора від різних політиків і видатних діячів, що, мовляв, ось-ось - і Одеса буде наша. Але в реальності до цього ще далеко. І причин для такого скептицизму вистачає. Пора сказати правду», - прямо-таки сміливо заявляє «Царьград».

Він нагадує, що «Одеса є одним із трьох ключових для контролю над сьогоднішньою Україною міст», зокрема тому, що це - «ключовий експортний хаб для сировини і товарів як для України, так і для Росії».

«Звільнення Одеси - завдання вкрай складне. І без тотального перелому в конфлікті чекати змін у долі Одеси не можна», - твердить «Царьград» і запрошує до коментаря такого собі «екскандидата в мери Одеси, депутата Одеської облради VI скликання» Олексія Албу.

Той пов'язує «звільнення» Одеси із ситуацією в молдовському Придністров'ї: «Через своє географічне розташування саме Одеса є ключем до транспортних артерій, які ведуть до ПМР, тому звільнення мого рідного міста розв'яже ще одну геополітичну задачу, яка стоїть перед Росією, - розблокування військового контингенту, який там знаходиться, та запобігання потенційно можливій гуманітарній кризі».

Ну, а загалом операцію зі «взяття Одеси» Албу не вважає такою вже складною.

«Події 1944 року, коли Одесу звільнили від фашистської окупації, показують нам, що нічого неможливого немає. Тим паче що одесити чекають звільнення і не чинитимуть опору. За винятком, звісно, тих, хто розуміє, що доведеться відповідати за злочини, які були скоєні ними за останні десять років. Якби на початку СВО нам вистачило сил закріпитися в районі Вознесенська, Южноукраїнська та Первомайська, то до кордону з Придністров'ям залишалося б лише близько 100 км», - переконує Албу так, немов навчався у Медведчука «брати Київ за три дні».

«Теоретично можливо відрізати весь південь України, не вплутуючись у складні бої за великі населені пункти і не штурмуючи водні перепони у вигляді Бузького, Тилігульського, Куяльницького і Хаджибейського лиманів. Таким чином, не маючи можливості поповнити особовий склад і озброєння, українські війська, які чинили опір, були б придушені», - міркує «стратег» Албу.

Щоправда, на ситуацію він усе ж таки намагається дивитися більш тверезо: «Якщо на півдні Одеської області на нас чекають, то, говорячи про північні райони, ми повинні пам'ятати, що настрої там інші. На ці настрої вплинули переселенці із Західної України, яких розселили після закінчення Великої Вітчизняної війни. Керівництво Радянського Союзу припустилося помилки, вважаючи, що в такий спосіб знищить осередок опору, який сформувався в західних регіонах України. Але на практиці вийшло протилежне - ідеї українського націоналізму просто посіяли, немов заразні зерна, у різних місцях, де цих ідей ніколи не було. За кілька десятиліть «насіння» проросло і дало дуже нехороший «політичний урожай».

Так само радикально міркує в бесіді з «Царьградом» ще один кремлівський «політичний аналітик» такий собі Юрій Голуб: «Фантазії щодо позбавлення київського режиму виходу до моря походять від тих, хто сподівається на швидке та часткове розв'язання українського питання, на можливість відхопити «найкращі» регіони України, кинувши напризволяще киян, криворіжців, дніпропетровців. Але насправді ніякого «завдання мінімум» не існує. Будь-яке закінчення конфлікту без виходу принаймні на західний кордон Російської Імперії за фактом буде нашою поразкою. Звільнити Одесу вийде тільки разом з усією рештою України».

«Тому Одесою все почалося, Одесою має і закінчитися. Адже втративши вихід до Чорного моря, Україна втратить геополітичну перевагу, що призведе до незворотних наслідків для цього державного утворення, яке виникло на руїнах Радянського Союзу. Ворог це розуміє. Тому така велика увага приділяється обороні цього міста. І просто зараз розмова про взяття його під контроль була б поспішною і самовпевненою. Без нейтралізації ППО, протикорабельного захисту Одеси, особового складу підрозділів ЗСУ, які її обороняють, операція зі звільнення міста неможлива», - якось безнадійно заявляє Голуб.

 «Підірвуть брудну бомбу»

Газета «Московский комсомолец» ламає голову, «яких дій можна чекати на українському треку від США найближчим часом».

Відповісти на це запитання газета попросила чергового прокремлівського «військового експерта, полковника у відставці» Анатолія Матвійчука. Звідки відставний полковник це може знати, газета не уточнює.

«Я думаю, що зміни будуть, - каже полковник-відставник. - У який бік вони йтимуть, залежатиме від реальних кроків Трампа. Очікується, що він запропонує Росії заморозити бойові дії на лінії фронту, а Україна водночас повинна буде відмовитися від вступу до НАТО на найближчі 20 років. При цьому Київ збереже можливість отримувати військову допомогу від інших країн. Повірити на чесне слово, що Україна протягом 20 років не вступатиме в жодні союзи проти Росії, це, на мою думку, абсолютна наївність, неспівмірна з реальністю. За цей час зміниться не одне покоління політиків на Заході, і хто відповість, якщо це зобов'язання України буде порушено? Та ніхто».

При цьому відставний полковник нагадує, що «до того ж у нас у Конституції як суб'єкти РФ записані Запорізька, Херсонська області, ДНР і ЛНР».

«Частина їхньої території сьогодні зайнята ЗСУ. Тому, я впевнений, що ми заперечуватимемо будь-який подібний план, якщо він раптом буде запропонований, або не розглядатимемо його як суттєвий. Ситуація, на мій погляд, має вирішуватися на умовах, які висуватиме Росія. Ми повинні обговорити території, які перейдуть Російській Федерації, а також ті, які, ймовірно, отримають статус нейтральних зон. Ще нам необхідний вихід у Придністров'я для захисту своїх громадян. Цілком можливо, що конфлікт набуватиме дедалі масштабнішого характеру, а проміжні союзи, такі, як між країнами Балтії, Польщею та Великою Британією, виникатимуть і далі. Я думаю, що ця війна розгортатиметься у великих масштабах, якщо тільки Сполучені Штати Америки не прислухаються до думки Російської Федерації», - передбачувано віщає Матвійчук.

Він, звичайно ж, допускає, що «українці можуть піти на чергові провокації до приходу Трампа до влади».

«Так, я вважаю, що це будуть масовані удари по території Російської Федерації не тільки по прикордонних районах, а й у глибині її території. Це можуть бути різні диверсії: від ядерних диверсій і застосування брудної бомби з радіоактивних відходів до терористичних акцій і прориву, наприклад, у Брянську, Орловську або Бєлгородську області», - попереджає Матвійчук.

З приводу ж дій російської армії на фронті «до інавгурації Трампа» відставний полковник не настільки конкретний. Мабуть, боїться розкрити військову таємницю: «У нас є гарний план щодо наступу в районі Времевського виступу, розташованого на стику Запорізької області та Донецької народної республіки. Я думаю, що удари триватимуть, ми будемо нарощувати свої зусилля на південному напрямку і, звісно ж, застосуємо силу на інших великих напрямках, зокрема проти угруповань у Курській області».

 «Окуляри для Авдіївки»

Урядова «Российская газета» опублікувала репортаж зі зруйнованої Авдіївки, просочений нескінченним лицемірством і цинізмом.

Газета переказує, як «активісти Народного фронту привезли авдіївцям окуляри і дізналися, як живе місто».

Судіть самі, як розповідає про ситуацію в розтерзаному Росією місті кореспондент російської урядової газети. Просто голі цитати з «репортажу»:

«Авдіївка стала прифронтовою з 2014 року. Після початку «Русской весны» в Донбасі чотири місяці її контролювали ополченці, але в липні українська армія відбила місто. Тут був створений найпотужніший укріпрайон, схожий із Маріуполем... Звідси велися регулярні артобстріли мирних районів Донецька, здійснювали вилазки диверсанти».

«Мені пощастило - виїжджаю з представниками Народного фронту... Місія: потрібно відвезти й роздати авдіївцям, у яких є проблеми із зором, окуляри. А після довгого життя в напівтемряві підвалів такі проблеми виникли в багатьох. Приходить думка про символізм того, що відбувається, адже завдяки цим окулярам і я зможу побачити місто, яке розташоване за 15 хвилин їзди машиною від Донецька, але в яке так складно потрапити».

«Уже в дорозі дізнаюся, що окуляри для Авдіївки - не аби які: їх як допомогу нужденним жителям із зони бойових дій виготовила сербська офтальмологічна компанія. Так-так, серби, незважаючи на санкції і тиск з боку Заходу, не бояться підтримати авдіївців».

«Що ближче до Авдіївки, то виразніше розумієш, які запеклі бої тут точилися. Немов викошені гігантською тупою косою посадки, місиво з руїн приватного сектору і чагарнику, що розрісся. Скелети-каркаси зруйнованих будівель авдіївської промки».  

«В'їжджаємо в забудований багатоповерхівками район Хімік. Тут теж всюди сліди запеклих боїв. Намагаюся знайти хоча б одну неушкоджену будівлю. Не вдається. Десь сліди пожеж, десь знесені балкони, десь пробоїни в стінах, а десь обвалилися цілі під'їзди».

«На іншій вулиці в очі впадає те небагато, що залишилося від пари багатоповерхівок. Здається, в них було дев'ять поверхів, а тепер химерними баштами над вулицею височіють казна-як устояні кути будівлі з оголеними панельними клітинками кімнат. А все, що між веж, перетворилося на купу будівельного сміття».

«Десь торохтять генератори. Цей звук уже став звичним для міста з розбитими опорами ЛЕП і порваними дротами. У шум генераторів часом вплітаються віддалені вибухи. Разок різали слух автоматні черги: неподалік бійці збили залітний український дрон, утім, на це ніхто вже не звертає уваги».

«Мені здається, бачу знайому вивіску «Пятерочки». Але ні, переплутав - це червоне тло побитого боями салону українського оператора зв'язку».  

«У місті вже відкрилися продуктові магазини, діє і виїзна торгівля. Найнеобхідніше купити можна, ціни можна порівняти з донецькими... Попитом тут користуються не тільки продукти. У місті з'явився магазин військового одягу та амуніції».

«Але ж із 2022 року українська влада намагалася не вивезти навіть - видавити людей з Авдіївки. Місцеві розповідають, що українські міномети стріляли по Хіміку, щоб вигнати тих, хто не бажав їхати. При цьому говорили, що район обстрілюють російські війська. Багато хто в підсумку виїхав тільки тому, що важко жити в таких умовах».

«Зараз ситуація в місті змінюється на очах. У п'ятиповерхівках, які постраждали найменше, робітники ремонтують покрівлю, вставляють нові вікна. На відновленні працюють і фахівці з шефа-регіону Югри, і місцеві жителі. Багато авдіївців також зайняті на громадських роботах: розбирають завали, упорядковують вулиці».  

«У місті поступово налагоджується опалення. Раніше Авдіївка отримувала тепло від коксохімічного заводу. Зараз він зруйнований, і біля багатоквартирних будинків встановлюють блокові котельні, а в приватний сектор завозять вугілля. Йому авдіївці щиро радіють, пояснюють, що при Україні останніми роками вугілля не було, і в місті вже відчувався дефіцит дров».

«Нині в Авдіївці звична річ, коли в під'їзді, а то й в усьому будинку живе одна-дві сім'ї. Тому треба стукати або дзвонити в під'їзні двері, як у квартирні. Біля одного під'їзду замість дзвіночка бачу добродушного пса на прив'язі».

«В іншому будинку біля під'їзду встановлено саморобну побутівку з грубкою, кріслом і запасом дров. Тут обладнано кухню - у ній зручніше готувати їжу, ніж у квартирі, де поки що немає ні газу, ні електрики».

«Медик Світлана каже, що окуляри від Народного фронту виявилися вельми доречними. Адже останнім часом за української влади в центральній міській лікарні, де вона працювала, не було окуліста».

«Я дивуюся скромності й невибагливості цієї авдіївської жінки, яка живе в побитому осколками і снарядами будинку. А Світлана посміхається нам на прощання світлою посмішкою».

Огляд підготував Михайло Карпенко, «ОстроВ»